Орфографічний словник української мови. 2005.
понатягати — I а/ю, а/єш і понатя/гувати, ую, уєш, док., перех. 1) Натягнути що небудь (про багатьох). || у сполуч. зі сл. шия. Витягати в якому небудь напрямку, випрямляти (про багатьох). || Натягнувши, закріпити багато чого небудь. Понатягати дроти на… … Український тлумачний словник
понатяганий — I а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до понатягати I. II а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до понатягати II … Український тлумачний словник
понатягувати — I див. понатягати I. II див. понатягати II … Український тлумачний словник
понатаскувати — 1 дієслово доконаного виду поприносити, подоставляти понатаскувати 2 дієслово доконаного виду понатягати … Орфографічний словник української мови
